Хто такі верблюжі цвіркуни?
Верблюжий цвіркун отримав свою загальну назву зі свого горбатого вигляду. Також відомий як печерний цвіркун або павуковий цвіркун, оскільки цей вид можна знайти в печерах, а також вологих, прохолодних місцях під вологими листами, каменями і гниючими колодами. Вони широко поширені у різних регіонах світу і живуть від одного до двох років. Верблюжі цвіркуни не володіють звукотворними органами, і тому не "співають". Крім того, дорослі комахи не мають крил, проте, використовуючи їх довгі кінцівки, досить спритно та високо стрибають, коли лякаються, оскільки це єдиний захисний механізм, який вони використовують для відлякування хижаків.
Коротка характеристика виду
Колір: від світлого то темного-коричневого, рідше чорного, кольору, іноді плямисті з темними смугами на деяких ділянках.
Форма: горбаті з довгими вусами та досить довгими задніми лапами.
Ноги: шість
Антени (вуса): наявні
Розмір: 13-33 мм
Регіон існування: поширені усюди
Коротка характеристика виду.jpg)
Верблюжі цвіркуни мають світле або темно-коричневе забарвлення, часто плямисті з більш світлими або темними ділянками. Іноді зустрічаються комахи чорного кольору. Дорослі комахи за розміром можуть сягати від 13 до 33 мм. Хоча вони не мають крил, вони мають великі задні лапи і набір довгих антен, що допомагає їм рухатися в темних умовах. За допомогою задніх лап здатні швидко та високо стрибати.
Чи кусаються, чи є отруйними?
Верблюжі цвіркуни не несуть загрози для здоров'я людини, оскільки у комах відсутні ікла та не притаманна звичка кусати. Проте вони можуть стати незручністю, якщо вони потраплять додому. Єдиною захисною реакцією цвіркуна є здатність швидкого стрибка, який у поєднанні з зовнішнім виглядом здатен налякати не тільки потенційного ворога, а й людину, у тому числі дітей. Відомо, що деякі види пошкоджують одяг та інші тканини.
Верблюжі цвіркуни не отруйні. Крім того, не відомо, щоб ці шкідники переносили будь-які захворювання.
Місця проживання, звички та спосіб життя
Верблюжі цвіркуни ведуть активний нічний спосіб життя, і ховаються протягом дня. Як правило, вони знаходяться на відкритому повітрі, їх можна знайти навколо будівель, у прохолодному, вологому середовищі, наприклад, під каменями, залізними елементами, деревниками та сміттям Крім того, високі трави, бур'яни, заглиблення і отвори в землі також є звичними місцями, де ці шкідники мешкають. Поруч з будинками, вони також можуть бути знайдені в свердловинах і дренажних трубах, або під навісами і кондиціонерами, у сміттєзбірниках. Коли тепература на вулиці стає високою, верблюжі цвіркуни можуть перебиратися всередину будинків, намагаючись знайти для себе звичне та бажане, темне і вологе середовище. Через їхню звичку збиратися разом найчастіше можна спостерігати великі скупчення представників цього виду комах.
Зимують як молоді так і дорослі особи добре, тому що верблюжі цвіркуни мають можливість довго існувати без достатньої кількості їжі. Самки відкладають яйця на початку весни, переважно у темних, теплих і вологих місяцях. Ці яйця зазвичай вилуплюються протягом квітня.
Харчуються верблюжі цвіркуни деревиною, тканиною, цвіллю, картоном, іншими комахи.
Запобігання розмноженню
Найбільш ефективним способом запобігти з'явленню верблюжих цвіркунів є зменшення кількості вологи в будинку та навколо нього. Для запобігання накопичення вологи в приміщенні рекомендується використовувати осушувачі. Крім того, варто тримати зачиненими або огороженими сіткою усі можливі входи по будинку, тримати у сухому стані підвали та горища, добре провітрювати їх, і зберігати дрова, щонайменше, 20 метрів від будинку. Скорочення або ліквідація вологих місць поблизу будівель, видалення старих деревних порід, утилізація сміття, може допомогти контролювати відкриті популяції цих комах. Так як шкідники можуть знайти притулок в сміттєвих баках або високій траві, варто дотримуватись чистотита вчасно скошувати високу траву.
Як позбутися?
Якщо є підозра, що у вашому будинку завелися верблюжі цвіркуни, радимо звернутися за допомогою до фахіфців нашої ліцензованої фірми ТОВ "Емпекс", які швидко та якісно зможуть виявити осередок популяції шкідників та провести внутрішнб та звонішню дезінсекцію, надати дієві поради для недопущення повторного з'явлення небажаних гостів.