Сірий щур, або пацюк - це один із ссавців, які здатні пристосовуватися якнайкраще. Мешкає він поряд з людиною, харчується залишками їжі і розносить хвороби. Його часто можна побачити на звалищах.

   Ряд - Гризуни 
   Родина - Мишині 
   Рід/Вид - Rattus norvegius 

   ОСНОВНІ ДАНІ: 
РОЗМІРИ 
Довжина тіла: до 30 см. 
Довжина хвоста: 18-30 см. 
Маса: різна, від 100 до 600 г. Самці трохи важчі за самок. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: самки з 11 тижнів (115 г). 
Шлюбний період: весь рік. 
Вагітність: 21-24 дні. 
Кількість дитинчат: 6-11, залежно від розмірів матері. 
Кількість поносів: до 7 на рік. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: активні вночі; тримаються сімейними групами. 
Звуки: фиркання, писк, гарчання. 
Їжа: всеїдні, але віддають перевагу поживному білковому корму. 
Тривалість життя: 3-5 років, але небагато з них живе більше року. 

   Сірий щур поширився по всьому світу і живе майже виключно поряд з людиною. Коли пацюк безквитковим пасажиром прибув до Європи на кораблях разом з вантажами, то він швидко витіснив майже з усіх морських портів чорного щура, який меншою мірою вміє пристосовуватися до умов, що постійно змінюються. 

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

   Щури можуть пристосуватися до будь-якого клімату, за винятком полярного. Тільки хатня миша має більший, ніж у щура, ареал. Щури живуть в усіх типах біотопів і у великій кількості з'являються поряд 3 сільськогосподарськими угіддями, на звалищах і в міських каналізаційних системах. Якщо можуть, то щурі селяться поблизу води, тому що дуже добре плавають. Пацюк пристасований і до напівводного життя - для цього між пальцями на задніх лапах у нього є плавальні перетинки. У місцях з густою рослинністю, в гірських схилах щури риють численні, сполучені між собою тунелі. Пацюки тримаються сімейними групами. Така колонія невелика, але її члени не терплять щурів з іншого клану, відганяють і вбивають чужаків. Усередині колонії панує жорстка ієрархія. Щури, що займають високе положення, терплять поряд з собою тільки рівних. Члени групи впізнають один одного по запаху. Якщо їжі достатньо, окремі сім'ї займають невеликі ділянки діаметром в декілька метрів. 

ЇЖА

   Пацюк справді є всеїдною твариною. На пошуки їжі вирушає зазвичай вночі, але його можна побачити вже в надвечірній час. 
   Щур має не дуже добрий зір, що компенсується прекрасним нюхом, що допомагає йому знайти їжу. Щури залюбки поїдають зернові, що зберігаються в мішках на складах або знаходяться в полях. Поїдають вони і тварин. Пацюки полюють на інших дрібних гризунів, іноді навідуються до курників, де нападають на курок і молодих качок і навіть поїдають їхні яйця. Якщо пацюк голодний, то наважується напасти на тварин завбільшки з кролика. Як й інші гризуни, гризе все навколо, щоб сточувати різці, які постійно ростуть. Може харчуватися молюсками, рослинами, рибою, м'ясом. 
 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Самка сірого щура може розмножуватися, коли досягне маси 115г, тобто приблизно з одинадцятого тижня. Між самкою і самцем перед спаровуванням не відбувається ніякого особливого ритуалу залицяння і пізніше вони не утворюють постійної пари. Самець не бере участі у вихованні дитинчат. Самка перед пологами влаштовує в норі округле неохайне гніздо, використовуючи будь-який доступний матеріал, наприклад, солому або мішковину. 
   Вона годує їх приблизно три тижні. Після цього молоді щури залишають гніздо, а пацючиха може знову завагітніти. У сприятливих умовах у самки може бути від 3 до 7 приплодів на рік. Чим старший щур, тим більше буває дитинчат в приплоді. А значить, одна самка вже через декілька місяців може створити цілу щурячу колонію. 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПАЦЮКОМ

   Пацюка можна побачити на звалищах і серед розвалин старих будинків. Треба звертати увагу на невеликі отвори діаметром 6-10 см в крутих схилах або на уторовані стежини завширшки 5-10 см. У будівлях щури залишають темні доріжки між місцями, де годуються і відпочивають. 
   У містах вони живуть поряд з будівлями, але рідко всередині. Пацюк добре плаває, тому можна побачити, як він пливе в річках і каналах. Його часто плутають з південно-західною водяною полівкою, яка, на противагу, має коротші мордочку і хвіст. 

  ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

• Одна пара пацюків у рік може мати більше ніж сорок дитинчат.
• Тварини, відомі як білі лабораторні щури - це пацюки-альбіноси.
• Разом із щурами до Європи була завезена і щуряча блоха, що переносить бактерію чуми. За деякими джерелами, в XIV столітті вона стала причиною смерті близько 25 мільйонів людей. У зв'язку з низьким рівнем гігієни блохи почали паразитувати на людях і переносити чуму. У Європі через епідемію чуми на довгі десятиліття обезлюдніли величезні простори. Щури і пізніше були переносниками цієї хвороби. Ще на початку XX століття в Індії чума була дуже серйозною проблемою.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СІРОГО ЩУРА

   Шерсть: гладша і довша, ніж у чорного щура, захищає тварину від холоду і вологи. 
   Зуби: у сірого щура 16 зубів: по 2 різці і 6 корінних на кожній щелепі. У нього, як і в інших гризунів, немає малих передкорінних зубів та іклів. 
   Вуха: має дуже добрий слух. Вуха менші і вкриті густішим — хутром, ніж у чорного щура. 
   Нюх: завдяки добре розвиненому нюхові щур з легкістю відшуковує їжу. 
   Передні лапи: щур часто притримує ними їжу під час їди. Якщо хоче перенести поживу, тримає її в зубах. 
 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
Мешкає в усьому світі, крім полярних широт. 

ЗБЕРЕЖЕННЯ 
Щури вже давно стали проблемою для людини, оскільки вони є шкідниками і переносниками багатьох хвороб, наприклад, сальмонельозу. Вже сотні років люди безрезультатно намагаються знищити щурів. Швидкість, з якою вони розмножуються, і уміння задовольнятися будь-якою їжею забезпечують пацюкам виживання.